На тлі бурхливих дипломатичних зусиль США домогтися мирної угоди президент України Володимир Зеленський 8 грудня заявив, що Київ не має юридичного чи морального права поступатися будь-якими своїми землями.
«Безумовно, Росія наполягає, щоб ми віддали території. А ми, безумовно, не хочемо нічого віддавати, за це ми і боремось», – сказав Зеленський під час пресконференції у форматі голосових повідомлень.
Звучить прямолінійно. Але в тому ж онлайн-спілкуванні з журналістами він сказав, що переговори з Вашингтоном включають «складні питання, які стосуються території», і що «там компроміс поки що не знайдено».
Ось погляд на один із ключових каменів спотикання у переговорах щодо завершення війни Росії проти України: вимогу Росії віддати їй Донбас повністю – визнати контроль над вже захопленими територіями і вивести Сили оборони з тих, які вона не змогла захопити військовим шляхом за майже чотири роки повномасштабного вторгнення.
Донбас
Цілі й одержимості, які спонукали президента Росії Володимира Путіна розпочати вторгнення, виходять далеко за межі загарбання земель – він жадає підкорити Україну, послабити Захід і відкотити деякі результати Холодної війни та краху радянської імперії, зауважують аналітики.
Але, схоже, повна окупація Донецької й Луганської областей явно є ключовою метою. І разом із контролем над Кримом та частинами Запорізької й Херсонської областей це може бути найменше, на що, на думку Путіна, він може погодитись – поки що – і не мати вдома вигляд того, хто зазнав невдачі у війні. Війні, яка, як він спочатку сподівався, поставить Україну на коліна за кілька тижнів.
Проблема для Путіна полягає в тому, що армія РФ не змогла захопити весь Донбас.
Луганська область, окрім кількох клаптиків землі, перебуває під російською окупацією – це майже одна п’ята території України, яку контролює Москва.
Але Донеччина виявилась складнішою: після тривалого і виснажливого наступу російські війська контролюють близько 77% області. При цьому агресору все одно не вдалося остаточно захопити тепер вже зруйнований ними Покровськ.
Крім того, під контролем Києва лишається «пояс фортець» – головна оборонна лінія України в Донецькій області з 2014 року, що складається з системи добре укріплених міст, до яких належать, зокрема, досі густонаселені, попри наближення лінії фронту, Слов'янськ та Краматорськ.
Величезні втрати вбитими російськими солдатами, ймовірно, зміцнили рішучість Путіна завершити захоплення регіону, аби кровопролиття не здавалося марним.
У будь-якому разі він зробив повний контроль над Донбасом фундаментальною вимогою у будь-якій мирній угоді. Понад те, минулого тижня Путін заявив, що Росія захопить решту силою, якщо дипломатичні зусилля не приведуть до відведення українських військ.
Для України частина Донбасу, яку вона досі контролює, є такою ж критично важливою – якщо не більше. Будь-яка мирна угода, яка передбачає територіальні поступки Росії чи закріплює контроль Кремля над окупованими територіями, більшістю у Києві та на Заході сприйматиметься як винагорода Москві за її агресію.
Проте угода, яка зобов’язує Україну відступити з землі, яку її війська змогли втримати, також величезною ціною життів, було би ще важче прийняти. Він міг би мати серйозні політичні наслідки для України та Володимира Зеленського – що є однією з причин, чому Путін хоче цього домогтися.
Як зазначив президент України 8 грудня, існує також серйозна юридична перепона для передачі землі іншій країні: Конституція України, яка визначає, що будь-які територіальні зміни «вирішуються виключно» через всеукраїнський референдум.
Де-факто, де-юре
Ще одне ускладнення, яке існує лише тому, що Путін наполягає на його існуванні, – це претензія Москви, яка не обґрунтована реальністю, але вже понад три роки закріплена в російському законодавстві, – що Луганська, Донецька, Запорізька та Херсонська області є «частиною Росії», а не України.
Путін намагається просувати цей наратив, заявлячи, що Росія нібито «звільнить» решту Донбасу, а не захопить чи окупує українську територію.
Здавалося б нерозв’язна дилема Донбасу була відображена у 28-пунктній мирній пропозиції США, яка спричинила сплеск дипломатичної активності.
Багатьма проєкт був сприйнятий як дуже вигідний Росії, і Україна виступила проти нього в переговорах з американськими чиновниками, а також європейськими лідерами, які згуртувалися на підтримку зусиль Києва уникнути однобокої – на користь Москви – угоди.
Але формулювання щодо Донбасу, яке, очевидно, викликало обурення в Україні, також видавалося таким, що навряд чи задовольнить і Росію. Поруч із Кримом, який Росія окупувала у 2014 році, у проєкті пропозиції йшлося, що Донецька і Луганська області будуть «визнані як де-факто російські» – а не де-юре, як того хоче Кремль.
Там також говорилося, що Україна відведе свої сили з тієї частини Донецької області, яку вона утримує, і що ця земля стане «нейтральною демілітаризованою буферною зоною», яка буде «міжнародно визнаною» як така, що належить Росії, але куди російським силам буде заборонено заходити.
Серед інших потенційних підводних каменів, як-от питання про те, хто контролюватиме дотримання умов угоди на Донбасі, деякі аналітики зазначали, що визнання де-факто є взаємовиключними поняттями. Визнання, особливо викладене у мирній угоді, саме по собі передбачає формальне підтвердження, тоді як сам термін де-факто означає неформальне визнання фактичного стану справ.
8 грудня Зеленський заявив, що проєкт США був скорочений з 28 до 20 пунктів. При цьому деякі розділи, найменш вигідні для України, були вилучені.
Однак проєкт не був оприлюднений, і те, як саме він розв’язує питання територій, незрозуміло. Хоча з коментарів Зеленського було ясно, що Київ на той момент не був задоволений цим пунктом.
9 грудня президент сказав, що Україна та європейські союзники будуть готові незабаром передати Сполученим Штатам «доопрацьовані» документи.
Спілкуючись з журналістами після повернення із європейського турне – цього разу вже офлайн – Зеленський розповів, що обговорювалось питання щодо «вільної економічної зони». Але зазначив, що так її називають американці, а росіяни – «демілітаризованою зоною».
«Коли українські війська виходять з території Донеччини, а російські війська не заходять на цю територію. Наша позиція: справедливо – коли стоїмо там, де стоїмо, тобто на контактній лінії. Тому між цими позиціями різними і триває зараз дискусія, це ще не визначено», – пояснив президент.
І знову наголосив, що на питання територіальних рішень повинен відповідати народ України «у форматі виборів чи у форматі референдуму».
У Кремлі на пропозицію Зеленського про референдум заявили, що «Донбас – російський. Вся частина. Є конституція». Саме ці слова помічника російського президента Юрія Ушакова цитують російські ЗМІ.
Він також заявив, що Москва поки не бачила відкоригованих після нещодавніх переговорів з Україною мирних пропозицій США. «Коли ми їх побачимо, нам може не сподобатися багато речей, я відчуваю», – сказав Ушаков.
Херсон і Запоріжжя
Поза Кримом і Донбасом Запорізька та Херсонська області також становлять виклик для потенційних миротворців. Росія утримує частину кожної з областей, даючи їй сухопутний коридор від російського кордону до Криму, а також контроль над ЗАЕС – найбільшою в Європі й ще одним складним питанням у мирних переговорах.
Але після того, як Сили оборони звільнили Херсон під час контрнаступу восени 2022 року, Росія не контролює адміністративні центри цих областей.
На тлі американських мирних зусиль, що розпочались після того, як Трамп цього року вступив на посаду у січні, Москва часом здавалася відкритою до угоди, згідно з якою Україна зберегла би контроль над територіями, які вона утримує – це передбачав і 28-пунктний проєкт.
Крім Криму, частин Луганської, Донецької, Запорізької й Херсонської областей, Росія контролює значно менші ділянки в Харківській, Сумській і Дніпропетровській областях. У мирному плані США йшлося, що «Росія відмовиться від інших погоджених територій, які вона контролює за межами п’яти зазначених областей», але подробиці не були наведені.
Читайте також: Росія вимагає віддати Донбас без бою. Що на це відповідають на передовій?
Президент Зеленський під час спілкування з журналістами 11 грудня підтвердив, що мирний план США передбачав вихід армії РФ з Харківської, Сумської і Дніпропетровської області і «це те, що розглядається».
Але Путін своїми войовничими заявами минулого тижня поставив цю думку під сумнів.
В американському Інституті вивчення війни (ISW) водночас зазначають, що зараз Кремль значно посилює свої зусилля у когнітивній війні, намагаючись виставити російську армію й економіку такими, що «неминуче здатні» виграти війну на виснаження проти України. І це робиться для того, щоб підштовхнути Україну й Захід до поступок вимогам Росії.
Однак, за оцінками аналітиків, Кремль видає бажане за дійсне. В ISW вважають, що захоплення решти Донецької області військовим шляхом забере у Росії щонайменше два-три роки, становитиме значний виклик і призведе до складних битв, які РФ «може не витримати».
Форум